Category Archives: сучасна історія

Про День Конституції

28 червня в Україні відзначається державне свято – День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни – першу Конституцію незалежної української держави.

Коротко з історії. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.

8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.

Вважається, що прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону – 28 червня – є державним святом – Днем Конституції України.

8 грудня 2004 року український парламент розпочав так-звану конституційну реформу, прийнявши зміни в Основний Закон. Новий документ набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Що робили офіцери під Адміністрацією Президента України та на площі Свободи Харкова?

   За дві доби до другої річниці інавгурації Януковича під стіни Верховної Ради України вийшли понад 150 офіцерів та генералів України, що їх змусило зробити цей крок?    Вони звичайно стурбовані станом справ в українскій армії, але це не є головними вимогами офіцерського корпусу найбільшу стурбованість визиває інше (витяг з заяви):

…Пріоритети національних інтересів втрачено.

    Усе це відбувається на тлі процвітання в державі корупції, рейдерства, розкрадання державного майна, беззаконня, втрати моральних орієнтирів. Зазначені тенденції набувають стійкого, незворотного характеру.

   Натомість, державні посадовці і представники влади нехтують своїми прямими службовими обов’язками, а часто діють проти держави і народу.  Моральні цінності вони замінили на корисливі інтереси. На тлі катастрофічного зубожіння населення не соромляться демонструвати своє розкішне життя. Політика і кримінально-олігархічний бізнес давно є єдиним цілим. Державний бюджет, наче сито, через яке втікають ресурси, яких катастрофічно не вистачає на соціальні сфери.

    Політики перестали виконувати свою функцію представників народу. Парламентські політичні партії зганьбили себе безпринципністю, безпорадністю, продажністю, невиконанням виборчих програм і навіть кулачними боями. А тим часом ціни ростуть, соціальне житло не будується, закони, які б покращили життя простих людей – не приймаються.

    Дії політиків, як провладних, так і опозиційних, не відповідають їхнім деклараціям і лише ведуть до конфронтації у суспільстві. Вони не спроможні приймати оптимально правильні рішення через нерозуміння причинно-наслідкового зв’язку. В результаті, наростає суспільно-громадянська криза.

     На сьогодні складається ціла низка  обставин, яка призвела до ескалації суспільно-політичного напруження і в свою чергу провокує країну на громадянську війну. Під загрозою саме існування України як незалежної держави.

     Ми, як і всі українці, хочемо нормально жити у своїй країні. Мати власне житло, ділянку землі, гідну зарплату і пенсію. Хочемо виховувати своїх дітей та онуків здоровими, освіченими, вільними громадянами незалежної країни.

     Кожний з нас має на це беззаперечне право, яке гарантує нам Конституція. Ми заслужили його нелегкою армійською працею. Надійно тримали в своїх руках “ключі від неба” та ядерний щит країни. Мирилися із постійними переїздами та побутовою невлаштованістю. Мужньо переносили труднощі військової служби в “гарячих точках”, віддалених гарнізонах, на бойових чергуваннях. Нас поважали за це. Держава піклувалася про нас. І ще ніколи ми не були так принижені, як сьогодні – без можливості реалізувати власний потенціал. А головне – без перспектив покращення життя у найближчому майбутньому.

    Ми об’єдналися, щоб публічно заявити про все вищесказане. В таких умовах катастрофічний стан Збройних Сил України вимагає від нас, офіцерів, виконати свій конституційний обов’язок, стати на захист Конституції, Держави і українського народу. Ми приймаємо на себе ініціативу в запроваджені механізмів врегулювання суспільно-політичної кризи, для повернення України до формату демократичної країни, для забезпечення чесних та прозорих виборів як до Парламенту, так і президентських.”

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

Повний текст звернення офіцерів:

 

Звернення

учасників спільного всеукраїнського офіцерського зібрання у складі військово-ветеранських та інших громадських організацій до Президента України – Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України

 

м. Київ                                                                                                                                                                                    «21» лютого 2012 року

 

 

Шановний пане Президенте!

 

21 лютого 2012 року ми, генерали та офіцери запасу й у відставці Збройних Сил України, інших військових формувань, які об’єдналися в громадську організацію “Команда “За своїх!”, провели Всеукраїнське офіцерське зібрання з нагоди святкування Дня захисника Вітчизни.

Це свято символізує любов і повагу українців до своїх захисників і визволителів, до тих, хто боронив Батьківщину і тих, хто сьогодні стоїть на варті незалежності Держави, зміцнює національну безпеку України.

На жаль, оборонна складова національної безпеки країни сьогодні перебуває в жалюгідному становищі. Ми занепокоєні теперішнім станом оборонної сфери. Нову воєнну доктрину не прийнято. Скорочення армії здійснюється навмання. Абсолютна більшість військових частин і підрозділів  небоєздатні. Озброєння і техніка застарілі, у 80% з них вичерпаний ресурс. Нові зразки – у війська не надходять. Некомплект первинних офіцерських посад сягає понад 7 тисяч осіб. Патріотичне виховання практичних позитивних результатів не досягає. Престижність офіцерської служби падає. Такі чесноти, як офіцерська честь, гідність, обов’язок, справедливість практично знівельовані принизливим ставленням до військових з боку держави. Збройні Сили України кинуті напризволяще. Перебувають в стані хронічного недофінансування. Започатковані в оборонній сфері реформи – не діють. Стан соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей – незадовільний. Як результат, статус захисника Вітчизни – знецінено. Пріоритети національних інтересів втрачено.

    Усе це відбувається на тлі процвітання в державі корупції, рейдерства, розкрадання державного майна, беззаконня, втрати моральних орієнтирів. Зазначені тенденції набувають стійкого, незворотного характеру.

   Натомість, державні посадовці і представники влади нехтують своїми прямими службовими обов’язками, а часто діють проти держави і народу.  Моральні цінності вони замінили на корисливі інтереси. На тлі катастрофічного зубожіння населення не соромляться демонструвати своє розкішне життя. Політика і кримінально-олігархічний бізнес давно є єдиним цілим. Державний бюджет, наче сито, через яке втікають ресурси, яких катастрофічно не вистачає на соціальні сфери.

    Політики перестали виконувати свою функцію представників народу. Парламентські політичні партії зганьбили себе безпринципністю, безпорадністю, продажністю, невиконанням виборчих програм і навіть кулачними боями. А тим часом ціни ростуть, соціальне житло не будується, закони, які б покращили життя простих людей – не приймаються.

    Дії політиків, як провладних, так і опозиційних, не відповідають їхнім деклараціям і лише ведуть до конфронтації у суспільстві. Вони не спроможні приймати оптимально правильні рішення через нерозуміння причинно-наслідкового зв’язку. В результаті, наростає суспільно-громадянська криза.

     На сьогодні складається ціла низка  обставин, яка призвела до ескалації суспільно-політичного напруження і в свою чергу провокує країну на громадянську війну. Під загрозою саме існування України як незалежної держави.

     Ми, як і всі українці, хочемо нормально жити у своїй країні. Мати власне житло, ділянку землі, гідну зарплату і пенсію. Хочемо виховувати своїх дітей та онуків здоровими, освіченими, вільними громадянами незалежної країни.

     Кожний з нас має на це беззаперечне право, яке гарантує нам Конституція. Ми заслужили його нелегкою армійською працею. Надійно тримали в своїх руках “ключі від неба” та ядерний щит країни. Мирилися із постійними переїздами та побутовою невлаштованістю. Мужньо переносили труднощі військової служби в “гарячих точках”, віддалених гарнізонах, на бойових чергуваннях. Нас поважали за це. Держава піклувалася про нас. І ще ніколи ми не були так принижені, як сьогодні – без можливості реалізувати власний потенціал. А головне – без перспектив покращення життя у найближчому майбутньому.

    Ми об’єдналися, щоб публічно заявити про все вищесказане. В таких умовах катастрофічний стан Збройних Сил України вимагає від нас, офіцерів, виконати свій конституційний обов’язок, стати на захист Конституції, Держави і українського народу. Ми приймаємо на себе ініціативу в запроваджені механізмів врегулювання суспільно-політичної кризи, для повернення України до формату демократичної країни, для забезпечення чесних та прозорих виборів як до Парламенту, так і президентських.

 

Пане Президент та Верховний Головнокомандувач!

 

З метою врегулювання соціальної напруженості у суспільстві та для вирішення невідкладних завдань щодо забезпечення боєздатності Збройних Сил України, Спільне Всеукраїнське офіцерське зібрання у складі військово-ветеранських та інших громадських організацій ГО «Команда «За своїх!», заявляє про підтримку «Собору» і вимагає від Вас, як Гаранта Конституції,  скликання  Всеукраїнської Публічної Трибуни для вирішення питань в країні за участю інститутів Держави і суспільства. Ми вбачаємо у даному форматі той високий рівень, на який повинні бути винесені підняті сьогодні питання. А саме:

– прийняття невідкладних заходів з покращення стану Збройних Сил України, інших військових формувань;

–  зміцнення національної безпеки України.

–  забезпечення соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Служимо народові України!

За дорученням офіцерського зібрання і лідерів присутніх громадських організацій

 

Голова громадської організації

офіцерів запасу “Команда “За Своїх! ”      Олександр  Таран