Category Archives: картографія

Ґійом Левассер де Боплан – картограф України

“Панове, я пропоную вам карту, складену не за чужими описами і не з чуток. Я склав її сам на основі точних вимірів, здійснених мною в усіх закутках краю, який вона зображає, що повинно переконати вас як у точності, так і правдивості моєї розповіді… Отож, насолоджуйтесь на дозвіллі плодами моєї праці, споглядаючи зі своїх кабінетів цю гарну і рідкісну країну, найбільша частина якої була заселена за мого часу, міста і фортеці, плани яких я сам накреслив. З огляду на те, що вся карта охоплює лише два градуси широти, мені було зовсім нескладно зробити її на паралельних меридіанах, бо помилка, яка може при цьому виникнути, майже непомітна внаслідок незначного простору. Правда й те, що коли б її продовжити на південь або на північ, то довелось би робити меридіани променями, що ми й бачимо на звичайних картах”. Ґійом Ле Вассср де Боплан. Опис України, кйіькох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення восн. – К., 1990. – С. 25, 239.map_ua_1650_boplan_10k

Ґійом Левассер де Боплан – картограф України

Карти України Ґ. Боплана – це перші твори західноєвропейської картографії, присвячені спеціально Україні; на них назву “Україна” вперше вжито для означення всієї української території “від Московії до Трансільванії”. Вони мали великий вплив на розвиток західноєвропейської картографії у другій половині ХУІІ-ХУШ ст. та утвердження назви “Україна” не тільки на картах Польщі та Московської держави, які в ті часи володіли певними частинами українських земель. З’явилися карти України як особливої та окремої географічної та політичної спільності1.

Автор цих карт – француз за походженням, військовий інженер і архітектор Ґійом Левассер де Боплан, який перебував на службі у війську польського короля з 1630 р. до 1647 р. Він народився в Нормандії, ймовірно у місті Дьєппі, 1600 р. у дворянській гугенотській родині2. Його батько (помер 1643 р.) -відомий математик, гідрограф, картограф, океанський лоцман, автор кількох наукових трактатів -мав таке ж ім?я – Ґійом Левассер. Можна здогадуватися, що він доклав зусиль, аби передати синові свої зацікавлення та дати йому належну освіту. Боплан-син розпочав свою військову кар’єру замолоду. Уже 1616 р. він – лейтенант під командуванням маршала Кончіно Кончіні, 1620 р. – військовий інженер у м.Дьєппі, між 1628-1630 рр., поряд із цією посадою, обіймає посаду архітектора в окрузі Руана.

Політичні заворушення, релігійна нетерпимість, неможливість зробити кар’єру на батьківщіни змусили Ґ. Боплана у 1630 р. виїхати та продовжити свою кар’єру в Речі Посполитій. Місцем його служби були частини польського коронного війська під командуванням великого коронного гетьмана С. Ко-нєцпольського, що дислокувалися в Україні. Призначений на посаду військового інженера, він займався будівництвом нових та реконструкцією існуючих фортець. За його проектами споруджено укріплення м. Бара (1631 р.), фортеці в Новому Ко-нецьполі (Саврань, 1634 р.), Старці (1638 р.), Бродах (1630-1635 рр.)3> фортецю-палац у Підгірцях разом з А. Дель Аква (1635-1640 рр.). Поряд із цим основним завданням Ґ. Боплан постійно вивчав і картографував територію, на якій перебував. 8 березня 1637 р. Ґ. Бопланові надано титул королівського придворного, а між 1637 і 1645 рр. – звання капітана артилерії. Як військовослужбовець коронної армії, Ґ. Боплан був учасником війни 1632-1634 рр. між Польщею і Московським князівством, боїв з татарами і турками у липні та жовтні 1633 р., воєнних приготувань Польщі проти Швеції 1635 р. Крім того, він брав участь у придушенні королівськими військами козацьких повстань під керівництвом П. Павлюка (1637 р.), Я. Острянина і Д. Гуні (1638 р.), а також у кампанії проти татар узимку 1646-1647 рр., зображений ним в “Описі України”.

Після звільнення з посади у польській королівській армії 29 березня 1647 р. Ґ. Боплан виїхав до Ґданська, де, очевидно, працював з відомим гравером В. Гондіусом над своїми картами та ілюстраціями до “Опису України”. До Ґданська Ґ. Боплан приїжджав ще раз наприкінці 1650 – початку 1651 рр.4 На початку 1648 р. повернувся до Франції, звідки незабаром виїхав на військову службу до Вест-Індії, де, зокрема, виконав план портового міста Картахени (на території сучасної Колумбії).

У 1650-1651 рр. Ґ. Боплан жив у Дьєппі, а з 1652 р. – у Руані. Служив під командуванням військового інженера, майбутнього маршала Франції С. Вобана. 1665 р. Ґ. Боплан отримав звання військового інженера короля Людовіка XIV.

Ґ. Боплан був двічі одружений. Від першого шлюбу з Марі Дюже мав троє дітей. Один з його синів успадкував його ім’я – Ґійом Левассер.

Родинний герб Ґ. Боплана – три золоті грона винограду в трикутнику (два вгорі, одне – внизу), на зеленому полі. Помер Ґ. Боплан не раніше січня 1675 р.5

Творча спадщина Ґ. Боплана уже кілька століть привертає увагу дослідників і має значну літературу 6. Вчені вивчали його біографію, історію створення карт, їх зміст, достовірність і значення для розвитку картографії України та Європейського континенту взагалі.

В українську історіографію Ґ. Боплан увійшов як автор “Опису України”7 та автор карт українських земель. “Опис України” від часу свого опублікування витримав численні перевидання в перекладах німецькою, польською, російською мовами. В останні роки здійснено перевидання “Опису України” французькою мовою з великою передмовою і коментарями його упорядників – канадських учених А. Б. Перналя та Д. Ф. Ессара8. Ці ж автори видали цей твір англійською мовою з додатком репродукцій карт і покажчиків до них9.

Вперше здійснено повний переклад “Опису України” українською мовою, а видання його з факсиміле оригіналу, доповнене передмовою та ґрунтовними науковими коментарями, у яких відтворено історичне тло діяльності Ґ. Боплана, стало подією в українській історичній науці10. Вперше зроблено узагальнення історії вивчення та використання творів Ґ. Боплана українськими вченими у статті професора Я. Даш-кевича, що доповнює це видання11.

У вітчизняній науковій літературі прийнято твердження, що Ґ. Бопланові належать такі картографічні праці, присвячені зображенню українських земель, як Генеральна карта України 1648 р.12, 1660 р.13, Спеціальна карта України 1650 р.14, карти нижньої течії Дніпра, вперше опубліковані анонімно 1662 р. в атласі Й. Блау15, карта Польщі16, репродуковані В.Кордтом17. Ці карти й використовуються істориками переважно для уточнення тих чи інших тверджень учених щодо певних подій, явищ, для ілюстрування книжок з історії України (причому іноді вони припускаються грубих помилок)18.

Однак архівні знахідки та наукові дослідження останніх десятиліть свідчать про те, що Ґ. Бопланові належить цілий ряд картографічних творів, присвячених Україні, які досі в Україні мало відомі. Так, на початку 30-х рр. опубліковано19 опис рукописного атласу карт і планів сучасника і колеги Ґ. Боплана -Ф. Ґетканта20 під назвою “Практична топографія списана і перевірена Фрідріхом Ґеткантом, Механіком. Року 1638″21. В цьому атласі 14 карт, намальованих на пергаменті, з яких дві останні, на думку дослідників, є копіями праць Ґ. Боплана, зокрема -План фортеці біля Кодацького порога22 та Українська географічна карта23.

У 1952 р. у фондах Ґданської бібліотеки Польської Академії Наук виявлено 11 карт невеликого книжкового формату (14×19 см), присвячених українським землям24. Це, зокрема, дві загальні карти України, одна з яких без назви, незавершена – нанесено лише гідросітку. Друга має заголовок “Двобічна Волинь”25. Чотири наступні карти відображають територію Київського, Брацлавського (без назв), Подільського26 воєводств і Покуття27.

Ще дві карти із цієї збірки карт-ілюстрацій відображають території Північного Причорномор’я -землі Очаківської28 та Білгородської29 орд. Окрема карта присвячена Кримському півострову30.

Дві карти у цій збірці присвячені зображенню нижньої течії Дніпра. Перша має назву: “Частина ріки Борисфена від фортеці Кодак аж до острова Хортиці разом з тринадцятьма скелястими перешкодами, названими по-простому Порогами (по-латинськи Ьі-тіпа)31. Карта доповнена врізкою “План фортеці Кодак біля першої перешкоди або порога Борисфена, побудованої непереможним королем Польщі Вла-диславом IV. 1635″32.

Друга карта називається:”Частина ріки Борисфена за Порогами, що по-простому називається Запоріжжям (звідси й назва запорізькі козаки), від острова Хортиці аж до Евксинського моря”33.

До цієї збірки карт-ілюстрацій належить і загальна карта Польщі цього ж розміру, виявлена та опублікована К. Бучеком у 30-і рр.34

Всі ці карти – північної орієнтації, на відміну від Генеральної та Спеціальної карт, що мають південну орієнтацію. Read the rest of this entry

Advertisements