Category Archives: Дати українського календаря

Про День Конституції

28 червня в Україні відзначається державне свято – День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни – першу Конституцію незалежної української держави.

Коротко з історії. Спроби прийняти Конституцію в Україні робилися з перших років проголошення незалежності. У 1992-1993 роках під керівництвом Президента Леоніда Кравчука був напрацьований перший проект Основного Закону, проте він так і не був прийнятий.

8 червня 1995 року між гілками влади був підписаний Конституційний договір, на підставі якого мала бути розроблена Конституція. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти. 27 червня почався розгляд запропонованого документа у Верховній Раді.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі всю ніч із 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні, після чого Основний Закон був остаточно затверджений.

Вважається, що прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону – 28 червня – є державним святом – Днем Конституції України.

8 грудня 2004 року український парламент розпочав так-звану конституційну реформу, прийнявши зміни в Основний Закон. Новий документ набрав чинності з 1 січня 2006 року.

Advertisements

Іван Миколайчук.


Сьогодні його день народження.

Геніальний актор, українського поетичного кіно семидесятих років.

Пам’ятаємо.

Вікіпедія http://uk.wikipedia.org/wiki/Миколайчук_Іван_Васильович

 
Read the rest of this entry

Ніл Хасевич

4 березня 1952 року у бою з енкаведистами загинув художник УПА Ніл Хасевич.
“Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива… Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються”, — написав художник Ніл Хасевич за рік до своєї загибелі.

Ніл Анто́нович Хасе́вич (*13 листопада 1905 — †4 березня 1952) — український художник, графік, активний громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів і Української головної визвольної ради.
За особливий внесок у визвольний рух нагороджений “Срібним Хрестом Заслуги” та медаллю “За боротьбу в особливо важких умовах”.
Член мистецького гуртка «Спокій» (1927 — 1937); Хасевич працював переважно у ділянці екслібрису технікою деревориту. Загинув у лавах УПА. Друком вийшли «Екслібрис Ніла Хасевича» (1939) і «Графіка в бункерах УПА» (1952). Про долю Ніла Хасевича знято фільму «Здобути або не бути» (автор сценарію, режисер Михайло Ткачук) Read the rest of this entry

25 лютого -125 років з дня народження Леся Курбаса

Лесь Курбас

25 лютого 2012-го виповнюється 125 років з дня народження Леся Курбаса — геніального режисера, актора, філософа, зодчого нового українського (європейського) театру XX століття.

Якщо сказати, що Лесь Курбас прожив життя з кулею в серці, багато хто вирішить, що це звичайна метафора. А тим часом деякі життєписи — згадаймо Бухаріна і Вавілова, Хвильового й Скрипника, Грушевського й Винниченка, Мейєрхольда і Мандельштама — не поступляться перед щонайтрагічнішою драмою Шекспіра. Лесь Курбас — з їх числа.

…Отже, про «кулю в серці». В 1913 році 26-річний актор галицького театру «Руська бесіда» Лесь Курбас через нерозділене кохання до сценічної партнерки, славетної Катерини Рубчакової, стрілявся.

Куля невеличкого калібру застрягла в нижній частині серця. Краківський хірург зробив усе можливе й неможливе, аби врятувати знайденого в калюжі крові актора, але виймати кулі не став. Так і прожив з нею Курбас усі залишені йому від Бога роки — у харківському «Березолі» до 1933 року, а далі — на Соловках…

…Про кулю в серці мало хто знав, але під час особливої нервової напруги вона нагадувала про себе. Після 1930 року такі перерви між репетиціями почастішали. Та все одно Курбас не беріг себе, виступаючи на кожному диспуті чи репетируючи кожну сцену так, ніби це остання репетиція в його житті, ніби вона — єдине, що від нього залишиться для суду нащадків. Як знати, чи не це Курбасове memento mori так уплинуло на його постійну схильність до філософського осмислення буття, чи не звідси ця Курбасова несуєтність, яка всіх так вражала, це його бажання самотності й «маяка під кінець життя десь далеко в морі»…

…Сцена була для нього макетною майстернею життя, де належало перевіряти різні форми, які надалі мали б ставати нормами (але не нормативами!) життя. Студія була театральною сім’єю, острівцем єдиновірців і однодумців, певною «малою групою», в якій кожен її член міг максимально самореалізовуватися. Поступово з таких «острівців» мали формуватися архіпелаги й материки нової етики і нової свідомості. На жаль, незабаром життя розгорнуло ці «архіпелаги» у бік Колими й Соловків.  Read the rest of this entry

Іва́н Я́кович Франко́

Іва́н Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів) — український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Франко_Іван_Якович